Чому при діабеті збільшується ризик розвитку целіакії та що із цим робити?

Чому люди із цукровим діабетом, зокрема 1 типу, більш схильні до розвитку целіакії, ніж ті, хто не має діабету?

З цієї статті ви дізнаєтеся все про целіакію та її взаємозв'язок із ЦД 1 типу.

Чому при діабеті збільшується ризик розвитку целіакії та що із цим робити? - изображение

Автор: Ольга Гончар, медичний редактор

Що таке целіакія?

Целіакія (глютеночутлива ентеропатія) — це вроджене генетично обумовлене хронічне аутоімунне захворювання, суть якого полягає у харчовій непереносимості білка глютену, який міститься в злакових (пшениці, житі, ячмені та вівсі) внаслідок недостатності ферменту трансглутамінази.

Целіакія частіше зустрічається в осіб, які мають інші аутоімунні захворювання.

Коли глютен потрапляє до шлунково-кишкового тракту, він перетворюється на пептид — гліадин, який є шкідливим для людей з целіакією і викликає шлунково-кишкові симптоми, опосередковані антитілами. В разі вживання в їжу продуктів, які містять глютен, у пацієнтів з целіакією розвивається аутоімунне запалення слизової оболонки тонкого кишківника. Аутоантитіла пошкоджують слизову оболонку тонкої кишки (ворсинки). Руйнування ворсинок в тонкому кишківнику погіршує його здатність поглинати поживні речовини з їжі, викликаючи дефіцит поживних речовин.

Продукти, що містять глютен:

Глютен міститься в будь-яких продуктах, які містять злаки (пшеницю, ячмінь, жито), включаючи:

макаронні вироби
кондитерські вироби (торти, булочки, тістечка)
сухі сніданки
більшість видів хліба і хлібобулочних виробів
деякі види соусів
деякі готові страви
алкогольні напої виготовлені з солоду (зокрема, пиво)

Симптоми целіакії

Симптоми целіакії можуть варіюватися від легких до важких, виникають у відповідь на споживання будь-якої кількості продуктів, що містить глютен, і часто є минущими. Легкі випадки можуть не супроводжуватись жодними помітними симптомами, і стан часто виявляється лише під час тестування на інший стан.

Симптоми целіакії з боку шлунково-кишкового тракту:

діарея
стеаторея (наявність великої кількості жирів у калі)
поліфекалія (велика кількість калу)
болі в животі
метеоризм та здуття живота
закрепи
нудота та блювання

Загальні симптоми целіакії:

загальне нездужання
слабкість, швидка втома
часті головні болі
легке утворення синців
безпричинна втрата ваги
герпетиформний дерматит (сверблячий пухирчатий висип на шкірі)
афти (виразки на слизовій оболонці рота)
постійні коливання рівня глюкози в крові
оніміння, парестезії (поколювання в ногах і руках)
болі в суглобах і кістках
порушення координації, рівноваги та мови
затримка росту і статевого розвитку
порушення репродуктивної функції (безпліддя)

Головною причиною розвитку ускладнень при целіакії є синдром мальабсорбції.

Пошкоджені та запалені ворсинки тонкого кишківника втрачають здатність поглинати з їжі поживні речовини (зокрема, вітаміни, мікроелементи, мінерали). Такий стан називається «мальабсорбція». Наслідками тривалої мальабсорбції є:

затримка росту і розвитку у дітей
затримка статевого дозрівання
анемія (як залізодефіцитна, так і В12 або фолієводефіцитна)
остеопороз (зменшення щільності кісткової тканини)
остеомаляція (розм’якшення кісток)
пошкодження зубної емалі
нейропатія (пошкодження нервів)
безпліддя
непереносимість лактози
порушення функції селезінки (гіпоспленізм)
виразки тонкого кишківника з кровотечею та перфорацією

Також тривале запалення тонкого кишківника при целіакії значно підвищує ризик розвитку злоякісних новоутворень — рак горла, стравоходу або тонкого кишківника, лімфома тонкого кишківника, неходжкінська лімфома тощо.

Діагностика

Визначальними для діагностики целіакії є дослідження венозної крові та мікроскопічний аналіз проби слизової оболонки тонкої кишки (біопсія кишківника).

Кров досліджується на наявність аутоантитіл, головним чином до тканинної трансглутамінази. Це дослідження дає правильний результат приблизно у 90-95% пацієнтів.

Золотим стандартом діагностики целіакії є гістологічне дослідження проби слизової тонкого кишківника. Аналіз береться з дванадцятипалої кишки гнучким зондом (ендоскопом).

Лікування

Основою лікування целіакії є безглютенова дієта, що застосовується протягом усього життя. Вона заснована на виключенні всіх продуктів з пшениці, жита і ячменю.

Основні принципи безглютенової дієти:

виключення продуктів, що містять глютен (пшениці, жита, ячменя та вівса);
виключення продуктів, що підсилюють бродильні процеси в ЖКТ;
повноцінність раціону з підвищеним вмістом білка і солей кальцію;
обмеження механічних і хімічних подразників слизової оболонки кишківника.

Чому при діабеті збільшується ризик розвитку целіакії та що із цим робити? - 2 изображение

Окрім виключення глютену з раціону, також рекомендовано приймати вітамінні та мінеральні добавки. У разі виявлення дефіциту, показано застосування препаратів заліза, фолієвої кислоти, кальцію, іноді також вітаміну B12.

Целіакія і цукровий діабет: чи існує взаємозв'язок?

Серед усього населення целіакія зустрічається відносно рідко. Однак, у пацієнтів з ЦД 1-го типу ризик розвитку целіакії збільшується в десять разів.

Дослідження показали, що целіакія зустрічається у пацієнтів із ЦД 1-го типу з поширеністю від 4,4 до 11,1% порівняно з 0,5% у загальній популяції. Генетична інформація про схильність до виникнення обох цих захворювань закодована в спільних алелях (частинках хромосом).

У багатьох дослідженнях підкреслюється спільність механізмів розвитку целіакії та ЦД 1-го типу. Наприклад, виключення глютену з раціону пацієнтів з целіакією призводить до зменшення рівня антитіл до глутаматдекарбоксилази (GADA) — ферменту, що міститься в бета-клітинах, антитіл до острівцевих клітин підшлункової залози (ICA), які відіграють провідну роль в процесі пошкодження бета-клітин підшлункової залози.

Водночас недіагностована целіакія призводить до активації імунної системи в кишківнику та підвищує проникність його стінок для кишкових вірусів (зокрема, Коксакі типу В), що у генетично схильних пацієнтів призводить до активації процесів руйнування бета-клітин підшлункової залози та розвитку ЦД.

Клінічні рекомендації Американської діабетичної асоціації та інших провідних ендокринологічних товариств наголошують на необхідності скринінгу всіх пацієнтів з ЦД 1-го типу на предмет наявності целіакії.

Дотримання безглютенової дієти пацієнтами з ЦД 1, у яких було діагностовано целіакію:

зменшує ризик виникнення гіпоглікемій внаслідок кращого всмоктування вуглеводів;
покращує контроль глікемії;
зменшує ризик виникнення інших аутоімунних захворювань, зокрема органів ендокринної системи (аутоімунного тиреоїдиту, наднирникової недостатності тощо);
покращує динаміку росту показників у дітей з затримкою зросту та уповільненням набору ваги;
підвищує щільність кісткової тканини за остеопенічного синдрому внаслідок покращення всмоктування кальцію і вітаміну D;
зменшує онкологічний ризик тощо.

Читайте також:

Генетика цукрового діабету: Причини виникнення та ризики для вашої дитини

Зверніть увагу на щитоподібну залозу при діабеті

Що показує аналіз на С-пептид?